Оптовые и розничные цены
Прибуток в загальному економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва.
Визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.
Валовий прибуток - це економічний результат діяльності суб’єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю
На другій стадії визначають операційний прибуток. Він являє собою фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат і додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо. Джерелом інших операційних доходів можуть бути доходи від операційної оренди активів та операційних курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів тощо. Операційна діяльність підприємства - це його основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
На третій стадії визначають прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування. Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення. Методика визначення прибутку від звичайної діяльності побудована таким чином, що нею враховуються фінансові результати від усіх видів діяльності. А це означає, що підприємство може мати операційний прибуток, але через неефективне господарювання за окремими напрямами звичайної діяльності воно може понести істотні втрати цього прибутку і навіть отримати збиток. Ефективне господарювання передбачає, що прибуток від звичайної діяльності повинен перевищувати операційний прибуток і чим вищий ступінь такого перевищення, тим за інших однакових умов буде кращим фінансово-економічний стан підприємства. Важливо також пам’ятати, що прибуток від звичайної діяльності, розрахований на даній (третій) стадії, є об’єктом оподаткування.
На четвертій стадії визначають прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків на прибуток.
На п’ятій стадії розраховують чистий прибуток (збиток) як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Надзвичайний прибуток (збиток) може бути отриманий від операції (події), яка не є характерною для звичайної діяльності і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Чистий прибуток повністю залишається в розпорядженні підприємства. Цим і зумовлюється його велике значення.
Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи достатню суму прибутку, підприємство може своєчасно, з урахуванням вимог ринку переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, передовіші технології і завдяки цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно поліпшити її якість, скоротити витрати і цим досягти високої конкурентної спроможності. Це, в свою чергу, є гарантом того, що підпри-ємство й надалі буде спроможним одержувати високі прибутки без загрози стати банкрутом. Саме тому прибуток розглядається як критерій ефективності діяльності підприємств в умовах ринку.
Для правильного визначення чистого прибутку необхідно оволодіти методикою розрахунку прибутку від окремих видів діяльності. Наприклад, прибуток від торгівлі цінними паперами і деривативами визначається як різниця між проданими цінними паперами і деривативами та витратами, понесеними підприємством у зв’язку з придбанням цінних паперів і деривативів протягом звітного року. Ці витрати збільшуються на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів.
40.Розподіл прибутку.
Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є об"єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.
Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб"єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об"єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
На рис. 4.5 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).
Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:
за порушення господарських договорів із суб"єктами господарювання;
за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;
за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;
за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;
за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);
за прострочені банківські позички;
за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;
за інші порушення.
З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб"єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).
41.Шляхи збільшення прибутку.
Прибуток є самим головним призначенням підприємства. Завданням будь-якої компанії або інвестора є отримання прибутку від будь-якої з угод. Адже інвестиції, які витрачаються в процесі виробництва, повинні повернутися і при цьому принести з собою прибуток. Тому однією з найважливіших проблем, з якою стикаються бізнесмени, є збільшення прибутку.
Для того щоб визначити шляхи, спрямовані на збільшення прибутку, почнемо з наступного рівності: прибуток = заробіток - витрати.
Для того щоб збільшити прибутковість, необхідно у той же самий час збільшити і заробіток, (при цьому намагаючись не збільшувати витрати), або одночасно збільшувати заробіток і зменшувати витрати.
Нижче наведено 3 альтернативи для збільшення прибутковості, які необхідно детально розібрати і які є дуже актуальними:
1. Збільшення цін при збереженому значенні витрат. Заробіток може бути збільшений кількома шляхами:
Підняттям цін на ваш продукт;
Підняттям рівня продажів;
Збільшенням різниці між ціною і собівартістю товару.
Встановлені ціни можуть переглядатися один або два рази на рік, але збільшувати ціну на товар необхідно в умовах збереження конкурентоспроможності. Іншим важливим критерієм, який необхідно враховувати перед підвищенням цін, є тип продукту або продаваної послуги. Існують такі категорії, до яких покупці відносяться лояльно і готові заплатити трохи більше за них, лише б якість і смак товару залишалися на висоті. До такої категорії належить харчова промисловість. У той же самий час в такій галузі послуг, як телекомунікації, навіть маленьке підвищення цін тягне за собою наслідки.
2. Зниження витрат або собівартості при збереженому значенні заробітку. Другий альтернативою є зниження суми загальних витрат. Це може бути досягнуто зменшенням собівартості товару. Введення в експлуатацію продукції високих технологій, тобто конвеєрів, які ефективно вирішують цю проблему. Іншим важливим інструментом у зниженні загальних витрат є впровадження нових методів управління, таких як спільна діяльність. Ретельно вивчайте експлуатаційний цикл для контролю вливань грошових коштів та зниження ризику виробництва надлишкової продукції. Приміром, багато підприємств - лідери вирішують проблему підвищення ціни на вироблений товар шляхом зменшення кількості виробленої продукції. Але не забувайте про те, що зменшення собівартості товарів або послуг не повинно вплинути на погіршення їх якості.
3. Одночасне збільшення цін та зменшення собівартості. Це може бути досягнуто шляхом масового виробництва. Принцип економіки, зумовлений зростанням масштабу виробництва, може призвести до бажаної мети.
На додаток до порушеної теми можна сказати, що важливим фактором для отримання загальної прибутковості служить стратегія і комунікабельність самої компанії-виробника. Запам"ятайте той факт, що неправильне визначення цілей або неспрацьовану стратегія ніколи не приведуть до отримання прибутку. Для досягнення найвищої мети будьте обережні з плануванням вашого подальшого шляху розвитку. На додаток до того, будьте впевнені в тому, що у вас є налагоджені канали зі збуту ваших продуктів як всередині вашої країни, так і закордоном.
42.Поняття рентабельності.
Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність.
Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.
Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.
Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:
1) Рентабельність продукції – характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цій показник використовується при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі прибутковості, при впровадженні нових видів продукції.
Rзаг = ПБ \S заг
де ПБ - балансовий прибуток;
SЗАГ - загальна виробнича собівартість
2) Загальний рівень рентабельності (виробництва): цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно до всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства
R заг = ПБ \ (Совф +С ноз)
Такий рівень рентабельності показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн вкладеного капіталу.
3) Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов"язані з його основними виробничими фондами:
R овф = ПБ \ С овф *100
4) Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:
R ак= Пб \САК
де САК - середня сума активів балансу підприємства.
5) Рентабельність власного {акціонерного} капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
Rп= ПБ \СВ.К *100
ПБ - чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;
СВ.К. - сума власного капіталу.
Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням всіх боргових зобов"язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
6) У багато номенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу
Ri = (Ці - Si)\Si *100
В процесі аналізу фінансового стану можуть розраховуватися і інші приватні показники: рентабельність поза обернених активів, рентабельність інвестицій.
Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Відмінність полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, а для визначення фактичної - фактичні.
Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.
Виды рентабельности.
Рентабельность – это показатель, характеризующий уровень доходности предприятия, выраженный в процентах. Рентабельность осуществляется как отношение прибыли к затратам, выражаемая в процентах по формуле. Р = П.100%
В экономике различают следующие основные виды рентабельности:
Общая рентабельность.
Расчетная рентабельность
Рентабельность конкретного изделия
Рентабельность оборота
Рентабельность капитала
Общая рентабельность. Рассчитывается как отношение балансовой прибыли к среднегодовой стоимости основных производственных и оборотных средств, выраженных в %, и определяется по формуле 2.
Робщ = Пвал _____ .100%
(Фосн + Фобор)
Робщ – общая рентабельность, выраженная в %
Фвал – годовая балансовая прибыль предприятия в тыс.руб
Фосн.пр. – среднегодовая стоимость ОПФ предприятия
Фобрс – среднегодовая стоимость оборотных средств предприятия в тыс.руб.
2. Расчетная прибыль определяется как отношение расчетной прибыли чистой предприятия к среднегодовой стоимости осн. Производственных и оборотных средст предприятия в % и определяется по формуле 3.
Ррасчет = _________ Пчист_ _ ________.100%
(Фосн.произв.+ Фобор.ср)
Ррас – расчетная прибыль предприятия, выраженная в %
Пчист – чистая расчетная прибыль в тыс.руб.
3. Рентабельность изделия, работы или услуги определяется как отношение прибыли, полученной от реализации изделия, работы или услуги к
себестоимости производства этого изделия, работы или услуги.
Риздел = ___Пиз __. 100%
С/с издел
Риздел – рентабельность производства изделия, работы или услуги
Пиз – прибыль, полученная предприятием от реализации продукции, работы
или услуги.
С/с изд – себестоимость производства этого изделия, выполнения работы или оказания
Рентабельность оборота определятся как отношение годовой прибыли, получаемой предприятием к выручке от продажи продукции.
Робор = _Пгод_ . 100%
Пгод – размер годовой прибыли, полученной предприятием от реализации продукции.
ВQгод – годовая выручка, получаемая предприятием от продажи Q единиц товара (тыс.руб)
Под вложенным капиталом в экономике понимается общая стоимость имущества по розничной цене за вычетом краткосрочных обязательств по кредитам.
Уровень общей рентабельности характеризует способность данного предприятия к приращению вложенного в него капитала.
Расчет рентабельности.
Показатели рентабельности всей реализованной продукции дают воображение об эффективности текущих расходов предприятия и дохідності продукции, которая реализуется. Рентабельность реализованной продукции показывает, сколько прибылей приходится на единицу реализованной продукции. Она определяется как отношение валовой прибыли и себестоимости реализованной продукции.
РРП = ВП / С, где РРП - рентабельность реализованной продукции.
Уменьшение свидетельствует о снижении спроса на продукцию предприятия.
Вышеуказанным способом расчета рентабельности характеризуется уровень эффективности тех средств, какие предприятия инвестировали в производство и реализацию своей продукции. Большим преимуществом показателя является то, что уровень использования ресурсов можно анализировать как для полного объема производства, так и относительно отдельных видов продукции. Результаты данного анализа имеют важное значение при определении специализации и продуктовой структуры предприятий.
Иначе говоря, огромное влияние на финансовое состояние предприятия имеет рост эффективности производства и улучшения его результативности.
Для того, чтобы рационально использовать и эффективно руководить основными и оборотными средствами, необходимо учитывать и такое значение рентабельности реализованной продукции: РРП = ВП / ООЗ, где ООЗ - средняя остаточная стоимость основных и оборотных средств.
Функции ценообразования.
Ценообразование - составная часть хозяйственного механизма. Оно играет немаловажную роль, как в административной экономике, так и в рыночной экономике в целом.
Функции цены.
Многозначимость экономического содержания цены выражается в разнообразии экономических функций, определяющих ее роль и место в экономике. К числу основных относят три экономические функции цены:
Измерительная - цена выступает как средство измерения затрат и результатов общественного труда во всех фазах общественного воспроизводства.
Распределительная - цена используется как орудие распределения и перераспределения стоимости общественного продукта, элементов стоимости (издержек, доходов и накоплений).
Стимулирующая - цена служит средством экономического стимулирования хозяйствующих объектов.
Каждая функция раскрывает характер, способ воздействия на воспроизводственный процесс в целом и его стороны по степени активности этого воздействия: от относительно пассивного измерения затрат и результатов воспроизводства до активного орудия распределения доходов и экономического стимулирования, непосредственно задевающего интересы предпринимателей, трудовых коллективов и людей (как производителей, так и потребителей).
Региональные цены.
Устанавливают местные органы власти на отдельные товары или услуги.
1) во внутренней торговле - дифференцированные цены, отражающие экономико-географические условия формирования стоимости товаров в различных районах страны.2) В мировой торговле - цены, отражающие условия формирования затрат на отдельных рынках сбыта, а также особые условия внешней торговли стран - участниц экономических объединений, союзов. ;
В зависимости от территориальной дифференциации цены подразделяются на единые (общегосударственные), региональные, зональные и поясные.
Единые цены устанавливаются государственными органами на отдельные товары и услуги на всей территории государства (например, тарифы на железнодорожные перевозки, электроэнергию и др.).
Региональные цены устанавливаются местными органами власти на отдельные товары, работы, услуги (например, стоимость проезда в городском транспорте, тарифы на жилищно-коммунальные услуги и пр.).
Зональные цены устанавливаются на продукцию добывающих отраслей промышленности с учетом разного уровня себестоимости добычи в тех или иных природно-географических условиях (например, цены на железную, марганцевую и другие руды, уголь, нефть и т. п.).
Поясные цены устанавливаются по районам (поясам) потребления продукции с учетом места ее производства и затрат на транспортировку в другие районы (например, цены на вино, овощные консервы и т. п.). Пояса определяет государство, но они могут складываться стихийно, когда какие-то виды товаров не производятся в данном регионе.
Дифференциация цен достигается также применением в необходимых случаях расчетных цен. Например, есть несколько предприятий с одинаковой номенклатурой продукции, объединенных в одном картеле (договорном объединении предприятий и фирм преимущественно одной отрасли для выполнения общей коммерческой деятельности - регулирования сбыта произведенной продукции). Эти предприятия имеют резко различающиеся условия производства (хорошие или плохие условия добычи полезных ископаемых) и, следовательно, разный уровень затрат на производство. В этом случае целесообразно использовать дифференцированные (расчетные) цены для каждого предприятия. Тогда отдельные предприятия реализуют свою продукцию снабженческо-сбытовой организации по расчетным ценам, а сбытовая организация потребителям - по единым. Такая система двойных цен обеспечивает нормальные условия хозяйственной деятельности всех предприятий, входящих в картель, в том числе и тех, которые имеют высокую себестоимость своей продукции.
Оптовые и розничные цены.
Цены оптовые – цены, по которым промышленные предприятия или их посредники реализуют свою продукцию в больших объемах (оптом), не прибегая к услугам торговых розничных организаций. По оптовым ценам продукция реализуется между предприятиями, отраслями, из оптовой сферы в розничную - путем продажи торговым организациям, но не населению, которое совершает покупки относительно мелкими партиями. Реализация товаров по оптовым ценам сопровождается, как правило, безналичными расчетами.
Цены розничные - цены, по которым товары реализуются конечному потребителю - населению, так как данные товары являются в основном продукцией потребительского назначения. Использование розничных цен обычно сопровождается наличными расчетами.
34 – себестоимость продукции – это денежное выражение затрат связанных с использованием производства природных ресурсов, сырья, топлива, энергии и т.д.
36 - калькуляция – это расчет себестоимости еденици продукции по установленной номенклатуре затрат.
38 – прибыль – это денежное выражение стоимости реализованного чистого дохода основная форма денежных накоплений хоз. субъекта.
42 – рентабельность – это относительный показатель интенсивности производства, который х-зует уровень прибыльности или окупаемости соответствующих составных процесса производства или совокупных затрат производства.
43 – виды рентабельности – 1 балансовая 2 рентабельность продукции
3 рентабельность изделия 4 рентабельность продаж.
46 – региональные цены – устанавливаются местными органами власти на отдельные товары, работы или услуги.
49 – Франко цены – 1 цена франка склад поставщика, 2 цена франко отправление,
3 ц ф вагон станция отправления 4 ц ф вагон станция назначения.
5 ц ф станция назначения 6 цена франка склад поставщика.
